ЎЋёЅ» «ƒ≤…—Ќёё“№—я ” Ќ≈Ѕ≈—ј’
¬≥н зустр≥в њњ. ќбом одразу стало зрозум≥ло Ц вони створен≥ одне дл¤ одного. ÷≥й зустр≥ч≥, ¤к ≥ кожн≥й зустр≥ч≥ на теренах Ѕезперечност≥ передувало таЇмниче щось, промислительно закладене имось ≥ще в≥д час≥в створенн¤ св≥ту... “ак, саме так. ќтож, продовжуючи розмову про “ањнство Ўлюбу, читач ≥з ус≥Їю православною в≥дкрит≥стю повинен досл≥дити джерела благочестивих стародавн≥х традиц≥й людства, щоб знайти не виокремлену точку зору, а соборну в≥дпов≥дь ус≥Їњ ÷еркви.
ќкр≥м фактор≥в, котр≥ дозвол¤ють люд¤м зустр≥тис¤, ≥снують ≥нш≥ чинники Ц а саме Ц "випадков≥", н≥би й незначн≥ обставини, за ¤кими десь там, у тенетах часу здибалис¤ батьки цих молод¤т, њхн≥ д≥дус≥ та бабус≥... ќсь в≥н, притвор таЇмниц≥ нашого приходу у цей св≥т та нашого призначенн¤ в ньому. ј ц≥ "загадков≥ випадковинки" крок за кроком вестимуть нас до дн≥в “воренн¤ св≥ту, довод¤чи нам, що кожен шлюб був ще закладений напочатку час≥в, тобто кожен шлюб Ц наче перехрест¤ на маг≥страл¤х та стежинах в≥чност≥.
„и замислювалис¤ ми хоч на хвильку про предк≥в щасливих хлопц¤ та д≥вчини. ” кожного з них по двоЇ батьк≥в. ” попередньому покол≥нн≥ ми вже знайдемо чотирьох прабатьк≥в, а ще глибше Ц в≥с≥м. ѕродовжуючи таким чином мандрувати в≥д сина до батька та од доньки до мами, ми в≥дкриЇмо дл¤ себе 16, 32 пра-пра-прабатьк≥в. —пробуймо лишень запам'¤тати пр≥звища та ≥мена цих наших родич≥в!
ј √осподь не лишень знеаЇ вс≥х на йменн¤, але й може розпов≥сти нам ≥стор≥ю про кожного з них! ”¤вл¤Їмо тепер ¤ку епопею ми носимо у своњх серц¤х?
ƒал≥ Ц ще ц≥кав≥ще, адже нав≥ть людину ≥з математичною осв≥тою результати пошук≥в просто приголомшують: дес¤ть покол≥нь тому у кожного з нас було 1024 предка, а двадц¤ть покол≥нь Ц 1048576 ос≥б. —орок покол≥нь тому кишеньковий калькул¤тор видасть нам 1099511627776 родич≥в, а це ж б≥льш ¤к трильйон! Ќу, ц≥лком нереальне число Ц воно переб≥льшуЇ загальну к≥льк≥сть людей, ¤к≥ будь-коли жили на земл≥. ј ¤к це у нас може бути родич≥в б≥льше, ан≥ж людей у ц≥лому св≥т≥?..
¬≥дпов≥дь проста. –одов≥ л≥н≥њ перехрещуютьс¤, отож у одн≥Їњ й т≥Їњ ж людини, котра спок≥йн≥с≥нько молилас¤ Ѕогов≥ соб≥ у ћесопотам≥њ в ¤комусь сивому стол≥тт≥ до нашоњ ери, може бути сотн≥ нащадк≥в у наш час. ќтож у кожноњ молодоњ пари сорок покол≥нь тому ми можемо знайти одних ≥ тих самих предк≥в. ј сорок покол≥нь тому Ц не так ≥ багато рок≥в, адже ¤кщо вз¤ти за одне покол≥нн¤ 25 рок≥в, то сорок покол≥нь 1000 рок≥в.
≤ це вельми важливий момент нашого пошуку, бо ¤кщо просл≥дкувати родословну будь-¤коњ людини на тис¤чу рок≥в углиб, то ви¤вимо, що ц¤ особист≥сть може бути нащадком практично кожноњ людини, котра мешкала тод≥... ≤ншими словами, знадобилос¤ населенн¤ ц≥лого св≥ту, вс≥ люди, що жили тод≥, аби забезпечити ус≥ складов≥ частини дл¤ ≥ндив≥дуальноњ спадковост≥ та довколишнього оточенн¤ оцих конкретних сьогодн≥шн≥х парубка та д≥вчини, ¤к≥ отак соб≥ "випадково" зустр≥лис¤ у розмањтт≥ шл¤х≥в та ≥мов≥рних перехресть...
(дал≥ буде) за матер≥алами "ќд серц¤ до серц¤"
¬»“–»ћ » ≤« ўќƒ≈ЌЌ» ј
—¬яў≈Ќ» ј ќЋ≈ —јЌƒ–ј ™Ћ№„јЌ»Ќќ¬јЎлюб Ц це посв¤ченн¤, це тањнство. ” ньому Ц повна зм≥на люлини, розширенн¤ њњ особистост≥, нов≥ оч≥, нове в≥дчутт¤ житт¤, народженн¤ через нього у св≥т у нов≥й повнот≥. јле ж ≥ндив≥дуал≥зм нашого часу створюЇ у шлюб≥ особлив≥ труднощ≥. ѓх подоланн¤ можливе виключно св≥домими зусилл¤ми у процес≥ безнестанного творенн¤ шлюбу Ѕогом (лише ÷ерква по-справжньому достеменно розв'¤зуЇ ус≥ проблеми). ўо, здавалос¤ б найпрост≥ше, але й найважче Ц р≥шуч≥сть зан¤ти у шлюб≥ кожному своЇ м≥сце: дружин≥ смиренно стати на друге м≥сце, чолов≥ков≥ Ц вз¤ти важку м≥с≥ю та в≥дпов≥дальн≥сть були предсто¤телем с≥м'њ. якщо Ї ц¤ готовн≥сть та бажанн¤ Ц Ѕог завжди допоможе на цьому нелегкому шл¤ху мучеництва ("—в¤т≥њ мученици" Ц сп≥ваЇмо п≥д час обходу довкола анало¤ на в≥нчанн≥), на цьому блаженному шл¤ху.
* * * ‘илософ≥¤ родинних сварок: вони часто трапл¤ютьс¤ через докори дружини, ¤к≥ важко сприймаЇ чолов≥к, нав≥ть ¤кщо ц≥ докори правильн≥ (самолюбство). јле ж потр≥бно роз≥братис¤ зв≥дки ц≥ докори. „асто вони в≥д бажанн¤ ж≥нки бачити свого чолов≥ка кращим, ан≥ж в≥н Ї, в≥д завищеноњ вимогливост≥, себто в≥д певноњ ≥деал≥зац≥њ. ¬ таких випадках дружина Ї вт≥ленн¤м сумл≥нн¤ свого чолов≥ка, тож важливо так ≥ сприймати њњ докори. „олов≥к же, особливо у шлюб≥, часто схильний опускатис¤ та заспокоюватис¤ на емп≥ричн≥й даност≥. ƒружина в≥дриваЇ його в≥д ц≥Їњ данност≥ та оч≥куЇ в≥д чолов≥ка б≥льшого. ” цьому розум≥нн≥ Ц на¤вн≥сть с≥мейних сутичок, ¤к це не дивно, - доказ зд≥йсненого (а не т≥льки лиш проектованого) шлюбу ≥ в ц≥й нов≥й людин≥, що зл≥пилас¤ ≥з двох особистостей, дружина в≥д≥граЇ роль сумл≥нн¤, сов≥ст≥.
ќсь чому невеличк≥ сутички м≥ж близькими людьми ≥нод≥ Ї корисними. ” полум'њ сварки згораЇ усе см≥тт¤ образ та непорозум≥нь, ¤к≥ накопичувалис¤ упродовж тривалого часу. ≤ п≥сл¤ взаЇмного ви¤сненн¤ погл¤д≥в, причин вчинк≥в та такоњ взаЇмноњ спов≥д≥ настаЇ почутт¤ повноњ ¤сност≥ та спокою Ц усе зрозум≥ло, н≥чого не т¤ж≥Ї над серцем. —аме тод≥ й розвиваютьс¤ вищ≥ зд≥бност≥ душ≥, адже виход¤чи ≥з суперечки, доход¤чи до сп≥льного миру, в≥дкриваЇш шл¤х до повноњ Їдинодушност≥ та згоди.
«а мат. книги о. ќлександра ™льчанинова
"ƒух ≥ Ћ≥тера" 1998. ињв